Ця перша в центральній Україні паперова фабрика була заснована ще 400 років тому архімандритом Києво-Печорської Лаври Єлисеєм Плетенецьким. Папір, що тут виготовлявся, повністю задовольняв потреби Києво-Печерської Лаври. Він був грубуватий, сіро-жовтого кольору, не дуже гарний на вигляд, але дуже якісний, На ньому був водяний знак - три невеличкі вежі, схожі на вхід до Києво-Печерської Лаври. Це символ архімандрита Єлисея Плетенецького. На цьому папері друкували Біблію, Євангеліє, наукову літературу та духовні книжки, і перша книга Києво-Печерської Лаври "Часослов" була надрукована саме в Радомишлі у 1616 р, Виготовлений папір сплавляли на плотах по річці Мика, що протікає біля споруди і впадає у річку Тетерів, а далі - за течією у Дніпро аж до самої Лаври. Папірня проіснувала 80 років і була зруйнована за часів Руїни козацькими повстаннями…

Ініціатором відновлення історичної споруди та фундатором проекту є заслужений лікар України і відома громадська діячка Ольга Богомолець. У 2007 р. вона придбала цю занедбану будівлю. На місці папірні, про історичне минуле якої нагадувала лише назва тутешньої околиці, було міське звалище, звідки новим власникам довелося вивезти 60 вантажівок сміття. Але вже за 5 років це місце стало оазою української духовності, збереження історичної спадщини, культурного розвитку та туризму. Нині тут розташований єдиний у світі Музей української домашньої ікони "Душа України", де зібрано понад 5 тисяч домашніх ікон. Лише за перший рік відроджений замок-музей відвідали монад 16 тисяч туристів. У 2009 р, було освячено пам'ятник Єлисею Плетенецькому. Це єдиний в Україні монумент, який "пливе" по річці.

Директор Музею української домашньої ікони, архітектор і науковець Віктор Москалець відновив технологію виготовлення середньовічного паперу за старовинними "рецептами", які він відшукав у лаврських першоджерелах. Внутрішнє облаштування фабрики також відповідає історичним аналогам: глиняна піч, верстати - усе виготовлене сучасними радомишльськими майстрами за ескізами, які зробив за старовинними гравюрами В. Москалець. Кожен із гостей отримав можливість власноруч виготовити аркуш паперу, а точніше – вилити його за допомогою спеціальної рамки із таємним водяним знаком - символом архімандрита Плетенецького. Паперова сировина, як і 400 років тому, була приготовлена із перемелених на дуже дрібні волокна зношеного одягу, коноплі, кропиви, льону, кадила в суміші з водою. Щоб захистити папір від шкідників, у неї, як і тоді, додали лушпиння цибулі та часнику, пелюстки васильків.

- Ми сьогодні відчули, що за нами колосально багатий час, насичений великими справами, які ми сьогодні починаємо глибше пізнавати й усвідомлювати. Український народ має чудові традиції і зразки унікальної культури, яка повинна жити і нині, і в наступних поколіннях, зазначив у виступі директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Микола Жулинський.

Урочисту молебню з нагоди освячення відновленої фабрики відслужив єпископ Бородянський, казначей Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, архімандрит Варсонофій, Владика вручив Ользі Богомолець "за заслуги перед українською православною церквою" від імені предстоятеля УПЦ блаженнійшого митрополита Володимира орден Почаївської Ікони Пресвятої Богородиці.

- Наш Замок створений для того, щоб кожен бажаючий прийшов сюди і зміг відродити та "реставрувати" власну душу, - мовила, дякуючи за високе визнання свого внеску у розвиток української духовності, О. Богомолець.

Отець Варсонофій з нагоди відкриття папірні також від імені митрополита Володимира передав у дар для Музею української домашньої ікони одне із перших видань і Пересопницького Євангелія, написаного українською мовою і виданого на папері цієї самої папірні.

Надзвичайної святковості додав церемонії відкриття папірні спів хору Київської духовної академії і семінарії та музика у виконанні лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів, акордеоніста Євгена Гаврилюка.

В урочистостях взяли участь представники Міністерства культури і туризму України, Посольств Республіки Білорусь та Республіки Польща в Україні, засобів масової інформації, громадськості та науковці Микола Сулима, Петро Гончар, Анатолій Гайдамака, Олександр Поліщук.