Історія створення найбільшого у Східній Європі музею ікон та єдиної у світі експозиції українських домашніх ікон «Душа України» почалася у середині 1990-х років. Тоді Ольга Богомолець купила на блошиному ринку свою першу ікону. Це був понівечений образ Христа, що лежав у багні серед старого мотлоху на «Сінному ринку», і придбання цієї першої ікони було покликом її душі. Врятувавши одну ікону, Ольга Богомолець почала відшуковувати та збирати інші, нікому не потрібні образи XVII-XX століть. То були ікони, що зберігали на собі тепло людських душ та рук. Колись вони були святими для наших предків та стояли в їхніх домівках на самому почесному місці. Наступним придбанням стала закопчена ікона святого Устиміана – цей образ ставили вдома, щоб давав дітям розум. І тут розкрився величезний, невідомий до того пласт української історії та світогляду. Виявилося, що домашні ікони мали величезне значення в духовному житті українських сімей. Вони були їхнім духовним стрижнем, осередком. Кожна ікона, кожен святий слугував для якоїсь конкретної мети, вони були оберегами всіх українських родин.

Придбання кожної ікони було порятунком пам’яті, душ тих невідомих українців, які колись жили, любили і молилися цим іконам. Колекція постійно поповнювалася. Поступово у цих іконах вималювалася вся географія України, особливості вірувань та сподівань наших співвітчизників з усіх її куточків. В залежності від регіону, ікони мають свої особливості, відбиток того чи іншого українського субетносу. В колекції зібрані багатометрові домашні іконостаси і крихітні дорожні образи, козацькі ковчеги і гуцульські складні. Є ікони, писані на полотні, на склі, вилиті з металу, вирізьблені з дерева. І кожен з цих образів через століття випромінює безмежну любов до України та її людей, тепло і терпіння, милосердя, і віру в силу українського народу.

В замку знаходяться унікальні експонати, яких більше немає ніде. Всі вони були дивом врятовані в часи войовничого атеїзму від знищення, і кожна з цих ікон відображає духовний світ української сім’ї. Багато ікон несуть на собі відбиток важких часів войовничого атеїзму. Вони понівечені шаблями червоноармійців, прострілені кулями, їх пиляли на дошки для підлоги та робили з них віконниці, полички та скрині...

Унікальною і найдавнішою пам'яткою музею є кам'яна ікона святого Миколая Чудотворця XII століття. Образ досі зберігає на собі відбитки та енергетику тисяч людських рук і навіть узимку не буває холодним.

Коли колекція Ольги Богомолець сягнула 5000 експонатів, вона почала шукати місце для музею. В 2007 році в місті Радомишль вона придбала залишки старого млина. З часом зясувалося, що на його місці, в районі, який і досі називається «Папірня», 400 років тому стояла перша паперова фабрика в центральній Україні, заснована архімандритом Києво-Печерської лаври Єлисеєм Плетенецьким. Реставраційні роботи з дотриманням стародавніх будівельних технологій тривали 1555 днів, тобто понад 4 роки, і сьогодні, нарешті, унікальну колекцію ікон перевезено до «Замку Радомисль».

Наразі кожен має можливість потрапити до цього унікального духовного осередку, до місця, де сконцентрована багатовікова душа українців і побачити «Душу України» – єдиний у світі музей української домашньої ікони.