Мандрівникам та туристам, які втомилися в дорозі, «Замок Радомисль» гостинно відкриває свої двері. Тут ви можете торкнутися української духовної спадщини, власноруч виготовити папір за технологіями 17 століття, прогулятися ландшафтним парком, скуштувати смачних страв приготованих за старовинними рецептами та відпочити у гостьовій кімнаті.

Ніч у «Замку Радомисль», оповитому багатьма легендами, вам запам’ятається, як одна з найяскравіших подій у житті. Гостьові кімнати, які були чернечими келіями, обладнані старовинними меблями та сучасною технікою, виходять вікнами-бійницями на острови ландшафтного парку. Один з них – Острів Любові, що має форму серця та приносить щастя в коханні, як стверджує легенда.

Увечері ви можете посидіти біля вогню та замовити трапезу, а потім, у ландшафтному парку послухати шум водоспаду та поспостерігати за місцевою фауною.

Можливо, серед ночі вам пощастить зустрітися з привидом давнього монаха, вигнаного у XVII столітті з папірні за те, що він насмілився написати на радомишльському папері вірші про кохання. Час від часу люди зустрічають його вночі у замку.

Гостьова келія замку - це місце, де панує спокій та любов. Перебуваючи в келіях, за товстими мурами фортеці, в оточенні середньовічного інтер’єру, ви зможете зрозуміти, як почувалися давні рицарі у своєму замку і відчуєте справжній захист.

ЛЕГЕНДИ ЗАМКУ: ДИВА НА ВЛАСНІ ОЧІ

За довгі тривожні століття це місце бачило багато видатних людей і славних подвигів, тріумфів і поразок, шляхетну любов та підступні зради, війну та примирення, смерть і славу. Збудована давніми монахами, папірня здавна носила на собі відбиток таємничості, закритості, а тому недивно, що з нею пов’язано чимало легенд. І деякі дива можна побачити навіть на власні очі.

Одна з найвідоміших легенд – про білого монаха, який досі не може знайти заспокоєння і привид якого час від часу з’являється у замку у чернечому вбранні та з аркушем паперу в руках. Нещодавно його бачили реставратори, яким він розповів, що був вигнаний з папірні через те, що насмілився на священному радомишльському папері написати вірш про кохання… Тоді, 400 років тому, він палко покохав чарівну молоду дівчину, але, на жаль, кохання не було взаємним… За свої любовні вірші він отримав покарання, але ніщо не могло змусити його забути прекрасні очі панянки. Кажуть, вбитий горем чернець вирушив у похід на татар, щоб забути кохану, і там загинув. Але душа його, як стверджують очевидці, залишилася у замку і бродить, змучена коханням…

Ще одна легенда, якій вже багато років, розповідає про підземні ходи, прориті монахами від «Замку Радомисль» до міської фортеці. Місцеві жителі, серед яких легенда передається з покоління у покоління, стверджують, що там, у підземних ходах, зберігаються запаси старого монастирського вина, зброя для захисту від ворога і навіть церковні скарби.

У замку є також дива, які гості можуть побачити у будь-який час. Наприклад, камінь, що плаче. Цілий рік, у спеку та морози, на цій скелі в ландшафтному парку волога виступає з поверхні та стікає сльозами на землю. Кажуть, цей камінь «плаче» за тисячами євреїв, знищених у Радомишлі на початку ХХ століття.

Ще одне диво замку знаходиться в концертній залі. Це єдине в світі природне підземне джерело в приміщенні, в якому живе амфібія – жаба Гертруда. Джерело, яке б’є прямо зі скелі, на котрій зведений замок, розташоване у куточку зали, за роялем. Досі так і не з’ясовано, яким чином жаба проходить через товстий кам’яний мур та скелю всередину і повертається назовні. Ця жаба живе тут настільки давно, що ніхто не може згадати, коли побачив її уперше. За легендою, одного разу вона заговорила з людиною, і сказала, що зветься Гертрудою XХXIV і за спадковою традицією охороняє замок.

«Замок Радомисль» став відомим місцем для закоханих – сюди приїжджають загадати своє найбільше бажання. Адже, якщо пройти без зупинки всі 138 сходинок восьмиповерхової вежі замку, подивитися вниз на острів Любові, що знаходиться у парку, загадати бажання і вдарити в баштовий дзвін – можна бути впевненим, що воно збудеться. Особливо якщо ви прагнете справжнього сімейного щастя і великої, безмежної любові.